Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамочка,
Мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
В. Гринько
Біля кого найтепліше
— Біля сонця, — шепче поле
І стернею небо коле,
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.
— Біля ватри, — каже тато,
— Коли хочеться співати,
Пізнавати сни земні
На пташиному крилі.
— Біля печі — каже дід, —
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
Що прибіг з Карпатських гір.
— У перині, — дума киця, —
I вуркочеться, і спиться.
I калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.
— Біля мами, — кажуть діти, —
Завше радісно, як літом.
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.
М. Людкевич
Тільки мама
Де шкарпетки татуся,
Окуляри дідуся,
Де сестрички рукавичка
І моя нова скарбничка,
Де комп’ютерна дискета,
Де з програмою газета,
Хто сказав кому, коли,
Як йому відповіли,
Всі маршрути і адреси,
Всі сенсації із преси,
Ціни, модні кольори,
Телефонні номери,
Як робити, як питати,
Пробачати, їсти, спати,
Торт пекти і прати плями
Знають мами, тільки мами!
— От за це їм, — каже тато,
Люди влаштували свято.
Б. Квашньов
Як в гніздечку
Як в гніздечку пташка
Пташенят голубить,
Так і кожна мама
Діток ніжно любить.
Полетять з гніздечка
Діти-пташенята,
Та завжди матуся
Буде їх чекати.
Пригорне до серця
Теплими руками.
Дітям і дорослим
Добре біля мами.
Олена Роговенко
Мамин день
День травневий, день весняний –
Трави й квіти весняні.
Навкруги – куди не глянеш:
Все всміхається мені.
І в таку чудову днину,
Між пташок дзвінких пісень,
В серці кожної людини
Йшов любов’ю Мамин День.
В день такий приносять діти
До мамів любов свою –
В подаруночках і квітах
Кажуть: я тебе люблю.
Кузьменко Світлана
Моїй мамі
Мамо люба, добра, мила.
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати – ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать.
То ж дозволь, тебе, рідненька,
За усе поцілувать!
Познанська Марія
Несподіванка для мами
Я разом із татусем
Готував сніданок.
Поки зготували все,
Проминув вже й ранок.
Хай матуся ще поспить,
Мусить відпочити.
З татусем ми їй сюрприз
Хочемо зробити.
Час втікає - вже обід.
Смажимо котлети.
Гречка зварена, як слід,
Де ж ти, мамо? Де ти?
На всю кухню запахи
Та на весь будинок.
А матуся - спить і спить,
Довго так, аж дивно!
Обережно крадучись,
Йду я до кімнати.
Як так довго мати спить?
Скільки можна спати?
Двері в спальню до батьків
Прочинив тихенько.
Зазирнув і остовпів -
Не було там неньки!
Вибігаю я у двір,
Чую хтось співає.
Звісно - то матусі спів,
Хто ж його не знає?
Я швиденько у садок,
Звідки пісня лине.
Там матуся! В козубок
Збирає малину.
Голос, ніби в солов'я,
От, вміє співати!
Кличу: "Мамочко моя!
Ходімо до хати!
Натомилася мабуть,
Треба відпочити."
Та не кажу в чому суть,
Щоб сюрприз зробити!
Кошика я сам несу,
Йдемо до хатини.
Каже мати: "Золоту
Маю я дитину!
Допоможе залюбки,
Чемний наш синочок,
Щоб мені допомогти-
Вибіг у садочок."
Мати світиться уся,
Та вона й не знає-
Несподіванка яка
Ще її чекає!!!
Автор: Наталія Паснак
Мамині руки
Мамині руки – щедрі, робочі –
Втоми не знають з ранку до ночі.
Вранці, коли ще усі спочивають,
Сонце, напевно, вони піднімають.
Мамині руки – ніжні і мілі –
Воду ранкову з криниці носили.
Діти плескались, діти вмивались,
Сонцю і матері щиро всміхались.
Грінчак Василь
На роботу мама йде
На роботу мама йде,
А мене в садок веде.
Зовсім я не вередую,
Тільки трішечки сумую
Каже мама: «Будь слухняним.
І охайним, і старанним.
Ми зустрінемось під вечір,
До побачення, малеча».
Я про маму вивчу пісню
І навчуся справ корисних.
Як і мама, я працюю,
Тільки трішечки сумую.
Олена Роговенко
Тільки мама
- Я на ковзанку піду!
- А коли ж до хати?
Тільки мама може так
Лагідно спитати.
На ходу сніданок з їм.
- Так не слід робити.-
Тільки мама може так
Лагідно сварити.
В снах літаю до зірок.
- Час вставати, синку!
Тільки мама збудить так
Лагідно дитинку.
Лучук Володимир
Мама
Я прокидаюсь рано,-
Тихенько лежу, не встаю.
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.
Мати - досвітня пташинка.
Здосвітку віч не зімкне.
Ходить по хаті навшпиньки,
Щоб не збудити мене.
Мати – то сонечко рідне,
Тепле, ласкаве, земне.
Слово її заповітне
Гріє й тривожить мене.
Гнатюк Іван
Уклонюся
Гарна ти, матусю,
Люба дуже, мила!
Ти мене ще змалку
Звичаю навчила.
І щодня навчаєш,
Як любить родину,
Мову нашу гарну,
Рідну Україну.
Катерина Перелісна
Сон
Нa панщині пшеницю жала;
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, − пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом;
Росповила, нагодувала,
Попестила, і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй: той син Іван
І уродливий, і багатий,
Уже засватаний, жонатий,
На вольній бачиться, − бо й сам
Уже не панський, а на волі;
І на своїм веселім полі
У-двох собі пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть...
І усміхнулася, небога.
Прокинулась − нема нічого!..
На Йвася глянула; взяла
Його, гарненько сповила,
І копу дожинать пішла,
Поки не чути ланового.
Шевченко Тарас
Матеріали та фото з відкритих джерел
Дата публікації: 22.11.2022 Переглядів сьогодні: 3 Переглядів всього: 3696
