«За даними ВООЗ, у вісімдесяти відсотках випадків антибіотики призначають безпідставно», - лікар Гайдук.
Відомий педіатр, інфекціоніст, людина, якій довіряють та звертаються у випадках, коли потрібний фаховий діагноз. У сфері медицини Ігор Гайдук працює понад сорок років. Закінчив з відзнакою Львівський медичний інститут у 1977 році; з того часу працював у Львівській обласній інфекційній лікарні, тридцять три роки завідував діагностичним відділом, кандидат медичних наук, автор багатьох публікацій. Він відкритий до спілкування, активний популяризатор здорового способу життя в пресі та засобах масової інформації.
Останні роки працює як приватний лікар. Про себе жартує, що має достатньо досвіду, щоб не заважати дітям видужувати. Його професійне гасло: мінімум лікування, максимум уваги. Про те, що потрібно робити, щоб діти менше хворіли, про вакцини та епідемії говоримо з Ігорем Гайдуком.
- В Україні багато людей відмовляється від щеплення дітей, бо вважають, що таким чином можуть їм нашкодити. Є навіть цілі течії противників щеплення. Ви ж послідовний адепт вакцинації, що можете сказати таким батькам.
- Чому я агітую за щеплення? Насамперед розповім, чим людство завдячує вакцинації: у 1980 році констатовано зникнення такої страшної смертельної хвороби як чорна віспа, і це лише завдяки вакцинації всіх людей на Землі. На 95 відсотків у світі знизилася кількість захворювань на дифтерію, на стільки ж - захворюваність на поліомієліт, на 75% зменшилася захворюваність на кір, в тринадцять разів захворюваність на правець.
У більшості країн земної кулі рівень вакцинації в межах 95-98%. Це дає їм спокій, відсутність епідемій, і гарантовано тривалість життя довшу, ніж в тих державах, зокрема в Україні, де рівень вакцинації населення менше 50%.
Моє ставлення до вакцинації категоричне «за». І тільки у тих випадках «проти», коли дитина має серйозні протипокази, якісь тяжкі шокові реакції на компоненти, які входять у вакцину. Але це є вкрай рідко.
Вакцинація по суті, це повторення того процесу, який організм проходить щодня – направлений синтез антитіл, але не проти звичайних мікробів, які нас оточують усе життя, а проти тих, які можуть ніколи не зустрітися, але якщо це станеться, то така зустріч може закінчитися смертю, інвалідністю або видужанням. Це вже питання ризику. Якщо легковажити у цьому питанні, тоді так само можна і дорогу переходити на червоне світло або не прищіпати паски безпеки в автомобілі. Я завжди кажу: врятований той, хто є забезпечений, застрахований.
Вакцини однозначно не можуть зашкодити, там нема такої кількості діючої речовини, яка це може зробити. Для того, щоб досягти доброго рівня вакцинації треба зробити 4-5 щеплень підряд з різними інтервалами, але за один раз нічого не можна зробити і відповідно не можна серйозно зашкодити. Більшість проявів, які спостерігаються після щеплення – це не побічна дія, це моделювання маленької хвороби для порятунку від великої.
А щодо течії противників щеплень, вони є доти, поки не зустрінуться з батьками дітей, які в реанімації через ускладненнях при недугах, або не почнеться епідемія дифтерії.
- Епідемія кору також пов’язана з тим, що є багато невакцинованих від цієї недуги. Чи не так?
- Безумовно. На мою думку, зараз кір – це Богом послане нам попередження, мовляв подивіться, як виглядає хвороба тоді, коли мало людей вакцинованих.
Фактично щодня бачу хворих на кір. У вакцинованих недуга проходить у дуже легкій формі.
Серед симптомів кору -- три-чотири дні температура, потім висипання, почервоніння очей, кашель, виділення з носа. Кір дуже заразний, треба уникати контактів у приміщенні, у маршрутці, школі, садку чи в поліклініці. Надворі його майже нереально відхопити.
- Надходить холодна пора року, а з нею і грип. Як рятуватися від ускладнень під час грипу?
- Вакцинація потрібна і щоб запобігти захворюванню тяжкою формою грипу. І саме зараз, у жовтні-листопаді, за два місяці до початку епідемії грипу, що розгоряється найчастіше у січні-лютому, березні. Вакцинуватися насамперед потрібно людям, які часто хворіють, старшим за 65 років, дітям, особам з тяжкими супутніми захворюваннями, діабетом, вагітним тощо.
- Що порадите батькам, що робити аби діти менше хворіли?
- Дам прості, але дієві поради. Треба, по-перше, щоб вдома не було надто гаряче, температура повинна бути до двадцяти градусів тепла.
По-друге, діти і люди зі шкідливими звичками несумісні. Якщо хтось з членів сім’ї курить, навіть на балконі чи у під’їзді і повертається після цього додому, то він ще годину виділяє нікотин та інші токсичні речовини при кожному видиху. Дитина пасивно бере участь у курінні, тому вона та інші члени сім’ї будуть хворіти. Тютюновий дим – це є маленькі стріли, які бомбардують ніжну слизову дитини і роблять відкритими ворота, через які заходять мікроби.
Ще хочу дати наступні поради: не одягайте дитину надвір тепліше, ніж себе. Дитині з частотою пульсу більше ста це не потрібно. Вона постійно рухається, бігає, присідає; дитина виділяє у 2 рази більше тепла, ніж дорослі. Шапочки малюкові потрібні тоді, коли надворі холодно, вітряно, нижче 10 градусів тепла. Треба щось на голову -- капюшон найкраще.
Що ще? Дітей потрібно загартовувати. Найкраще починати так: на дві секунди ноги занурити по кісточки у холодну воду з крану, на другий день три, потім чотири, п’ять секунд і т.д. За два місяці дійдете до хвилини, а далі можна обливати тіло або обмежитися лише ногами.
Багато гуляти – дві-три години при будь-якій погоді. Заняття спортом -- кому водні секції – плавання, водне поло; кому – інші види спорту, краще на свіжому повітрі.
Харчування повинно бути повноцінним і, бажано, домашнім. У школу краще дати канапки, домашні соки, фрукти, а вдома дитина вже з’їсть нормальну їжу.
Безумовно, зміцнюють імунітет позитивні емоції. Імунна система під впливом негативних емоцій слабшає, а під впливом добрих - навпаки. Сміх, забави, любов і теплі стосунки в сім’ї -- оце той фон, на якому ростуть здорові діти. Якщо дитина сильна, має міцний імунітет, вона або взагалі не захворіє, або в легкій формі.
- Але від усіх хвороб не вбережеш. Однаково будуть хворіти. На що насамперед потрібно звертати увагу батькам?
- Діти можуть хворіти часто. Нормально у педіатрії вважається, що малюки до семи років стикаються з недугами по 7-8 разів на рік, після 7 років – рідше. Особливо це проявляється в період прорізування зубів, немовлята хворіють мало не щомісяця. Це дуже потужний фактор, який їх ослаблює і будь-які мікроби, які сидять в організмі, активізуються. Якщо недуги проходить у тяжких формах і більше десяти разів на рік, потрібна консультація в імунолога, вірогідно у дитина незріла імунна система.
При хворобі не потрібно панікувати. У дітей, старших від 3-х місяців знижувати гарячку до 39 градусів не треба ( за умови, що кінцівки теплі і самопочуття хворого нормальне). Негайно звертатися за допомогою слід при появі розладів дихання, крововиливів на шкірі та слизових, стрімкому неконтрольованому підвищенні температури, розладах свідомості.
А при нормальному перебігу недуги спостерігайте за поведінкою дитини. Самолікуванням організм займається все життя, але важливо не пропустити моменту погіршення стану дитини.
- Ви з тих лікарів, які не заліковують, а дають можливість організму самому боротися з недугою?
Так. Агітую за те, щоб дати можливість дитині самолікуватися. Зайвий раз не втручатися у процес одужання, кількість медикаментів звести до необхідного мінімуму. Наш лікар - це імунна система, а не гора ліків. Популярні противірусні та протикашлеві засоби не мають жодної доказової бази, вони не є достовірно дієвими. Доказово допомагають антибіотики, гормони, серцево-судинні засоби. Але не можна призначати антибіотики без потреби. За даними ВООЗ, у 80% випадків антибіотики призначають/ приймають безпідставно, це дані з усього світу, і тут криється велика небезпека. Є чіткі клініко-лабораторні підстави, правила для призначення антибіотиків, і лікарі зобов`язані дотримуватися цих правил.
Не всім підходять мої погляди, бо вимагають активної позиції, щоденної роботи. Простіше наковтатися медикаментів. Але, якщо дати можливість організму подолати хворобу, тоді він вдруге не захворіє. Той, хто не визволився сам, потрапляє в інше рабство, цей принцип діє і в медицині. Моє професійне гасло - мінімум лікування, максимум уваги!
Розмовляла Тетяна Метик.
Спеціально для сайту "Діти. Львів" dity.lviv.ua
